И снова Fantazy park (репост). Серия "Парки Харькова" #6

=== пост написан 29.01.2022 - меньше, чем за месяц до войны ===

Вчера мне пришлось погулять в районе Плехановской.
Ходил проверять глаза, там мне их закапали, чтобы расширить зрачки и посмотерть глазное дно.
Решил провериться впервые за три года, так как в горах в пасмурную погоду заметил неприятный эффект - смотрю на снег, а по сетчатке левого глаза проплывают не отдельные черные червячки, а целый млечный путь - мелкая сетка с вкрапленными черными червячками.
Но врач меня успокоила - мол фигня, что-то отстало, само приклеется.
Мне всегда нравятся такие диагнозы врачей оптимистов, а не то что лет десять назад - все пропало, сетчатка может внезапно отвалиться прямо на улице в любой момент, надо срочно прижигать лазером! Хорошо, что я тогда не согласился.
Так вот, приехал я, несмотря на предупреждения, что потом часа четыре не смогу сесть за руль, на машине.
Просто не успевал, да и толкаться в ковидном троллейбусе не хотелось.
( Read more... )

Экопарк Фельдмана (репост). Серия "Парки Харькова" #7

=== пост написан 03.03.2019 ===
=== во время войны этому парку досталось больше всех, он на севере города, а именно оттуда на Харьков наступали рашисты. В парк попало много снарядов, многие животные были убиты, покалечены, разбежались. Были жертвы и среди сотрудников парка ===

Сегодня была солнечная погода.
В связи с этим было решено, чтобы отвлечься от тяжелых мыслей, съездить куда-нибудь погулять.
Выбор пал на экопарк Фельдмана, в котором ни я, коренной харьковчанин, ни Надя, уже давно киевлянка, еще ни разу не были. Зима не лучшее время для его посещения, но у нас не было выбора.
Был наслышан, что это парк с зоопарком в основном для детей. Так и есть. Парк находится на окружной дороге за Пятихатками. Туда ходят бесплатные автобусы 3-4 раза в сутки от разных станций метро, но мы поехали на машине.
( Read more... )

#

Журавлевский гидропарк (репост). Серия "Парки Харькова" #8

=== пост написан 05.06.2020 в разгар ковида ===

Вчера вечером совсем уже не знали, куда податься.
Везде уже были по несколько раз.
Надя предложила заехать в Журавлевский гидропарк.
Туда и подались.
( Read more... )

Весна в лесу

Тепло, солнечно, тихо.

* * *

Убить дракона

Дмитрий Чекалкин

#ЛюдськийФактор
Жодна крапля не вважає себе винною у потопі.
countelephants:
“Радянське кіно трішки більше, ніж повністю - кон'юнктурне лайно, позбавлене художнього смаку. Однак, трапляються серед цього шлаку й справжні шедеври, можливо, навіть проти волі своїх творців. Одним з таких фільмів є "Убити дракона" Марка Захарова. Автор не відзначився більш нічим хоч трохи талановитим, а потім і взагалі підтримав війну путіна проти України. Але біс із ним, він уже віддав богу душу. Все ж, падіння автора в подальшому не зменшує цінності фільму, знятого 1987 року. І в чому ж ця цінність? Зараз розповім.
Фільм є вільною інтерпретацією п'єси Євгена Шварца "Дракон" 1944 року і формально висміює нацизм. І сам фільм пронизаний еститикою нацзиму. Однак, за смисловим наповненням фільм є жорстокою сатирою зокрема на радянський лад, і в цілому на радянський/російський народ.
Дракон, який переписує історію, знищує архіви, відмовляється від свого слова, як тільки йому це стає зручним, відбирає дітей у матерів, але взамін вішає орден на груди - це держава. Бургомістр, обраний 17 разів підряд, який поводиться, як божевільний, не каже ні слова правди і перекручує всі поняття, перетворюючи їх сенс на протилежний - представники влади. Громадяни, які вважають, що єдиний спосіб вберегти себе від дракона - це мати власного дракона. Вчений, який по молодості думав, але потім порозумнішав і став "соображать". Мати, яка ридає за відібраним і убитим сином, але відразу заспокоюється, отримавши з рук самого дракона орден (славнозвісна біла "Лада"!). Люди, які отримавши свободу, відразу йдуть убивати, грабувати та гвалтувати, а наситившись насиллям, відразу знаходять собі нового тирана. Виявляється, для того, щоб зробити вільними людей, які не хочуть цього, мало вбити дракона.
Убити дракона, виявляється, досить просто. Але практично неможливо рабу убити дракона в собі. Для мене дуже показовими у цьому фільмі стали спроби архіваріуса Шарлеманя пояснити лицарю Ланселоту, чим такі страшні цигани (звільнення міста від яких вважається головною заслугою дракона). Архіваріус щось бекає, мекає: "Це страшні люди! Оці їхні пісні... Сукні... Дуже, дуже страшно". Він сам уявлення не має, чим же такі страшні ці цигани. Однак, його з дитинства привчили до усвідомлення того, що це страшні люди і вони це все заслужили.
Саме цього архіваріуса я згадую, коли дивлюся відео, де громадян росії, які підтримують війну в Україні, питають, чому вони її підтримують. І чую практично ту ж аргументацію: "Ну, вони догрались, їх попереджали! А чого вони?!". Однак, найбільше мене у цьому фільмі лякає інше. Коли Ланселот врешті перемагає дракона і поранениний переховується на болотах, громадяни проголошують переможцем дракона бургомістра, який все життя вірно служив дракону, і радісно роблять його новим диктатором. Ланселота ж просто забувають. Якби це відбувалося в Україні, то Ланселоту закидали б, що він піариться і взагалі барига. Українці, на жаль, теж поки що не готові вбити в собі клятого дракона. Однак, вони намагаються, хай для цього й потрібно було, щоб дракон напав”.
Продовжую вивчати людську природу у третьому виданні книги “Людський Фактор”.
Всі бестселери нашого Книжкового Клубу: https://is.gd/BPsuJ3
Справжня сатира від "Веселих Яєць" та інші тексти, що не підлягають цензурі Facebook - на моєму телеграм каналі https://t.me/dmitriy_chekalkyn та на @BloggerClubSense

''какая разница''

Костя Кутвіцький☙Ⓚстя і Ⓚмпанія☙
26 декабрь 2023 г. ·
З 2014 року ми з радістю беремо в свою команду перелесенців з Донбасу.
От і вчора.
Я проводив співбесіду з дівчиною з Маріуполя.
Прекрасне резюме.
10 років роботи на одному місці і з підтвердженням потрібного нам фаху.
- Коли ви приїхали в Київ?
- Два месяца назад.
- А до того пів року були в Маріуполі?
- Нет, в России.
- Скільки часу ви провели в Росії?
- Ну до сентября. Сын не поступил в школу в Ростове и мы уехали.
- А якби поступив?
- Ну конечно же остались бы там жить.
На цьому етапі співбесіду можна було б закінчити, але мені здавалося що я її не правильно зрозумів.
- Тобто після всього що сталося з Маріуполем і Україною, ви були готові залишитися жити в Росії?
- А какая вам разница!? Если я вам подхожу по профессиональным навыкам, какая вам разница, кого я поддерживаю и где я готова жить?
- Для нас є різниця.
- Я уже столько пережила. У меня отняли мой дом.
- А хто відняв? Хто в цьому винен?
- Война виновата.
- Але у цій війни є агрес0р. Назвіть будь ласка країну яка винна в усьому що з вами сталося.
- Зачем вы меня втягиваете в свою политику. Вы же ищете сотрудника, вот и скажите, подхожу я вам как работник или нет?
Чесно.
На 10 місяці війни після всього того г0ря яке Росія вже принесла моїй країні чути такі слова в столиці України - це якийсь сюр.
- Ні, не підх0дите.
- Скажите почему? Только потому, что я готова жить в Россие.
- Ви мабудь прекрасний фахівець, але час коли були потрібні виключно професійні якості нажаль назавжди пішов.
Ви доросла людина.
Якщо на 10 місяці військові агресії, після Бучі, Ірпеня, Маріуполя і Ізюма, після тисяч з@кат0ваних цивільних і десятків тисяч з@гиблих українських військових, ви не розумієте хто в цьому винен і готові жити в Росії.
То це світоглядні розбіжності.
Ми не зможемо знаходитися з вами в одному офісі і одній команді.
Вона встала і пішла на вихід, а на останок сказала:
- Я легко могла сказать вам не правду, которая бы вам понравилась и получить эту работу. Но я сказала вам как есть и осталась без работы.
- Була б моя воля, ви би залишилися не тільки без роботи, а й без українського громадянства.
Без чіткої, зрозумілої проукраїнської позиції вам тут не раді.
Тут.
Це не в нашій компанії і не в Києві.
Тут - це в Україні.
Олексій Давиденко.
В війні винна не тільки р0сія але й ті громадяни України, котрим було до всього ''какая разница''.

* * *

«Оскар» за фильм «20 дней в Мариуполе»

«Оскар» за фильм «20 дней в Мариуполе» - это серьезная победа Украины и смертельный позор для россии.
Позор всемирный.

Теперь фильм о том, как русские убивали Мариуполь, как бомбили роддома и театры, как убивали детей - увидит все человечество.
Ведь «Оскар» -это не только «за кино», это еще и «за документ». За правду и мужество.

То, за что в РФ дают 8 лет «строго режима с конфискацией» - в мире оценивается «Оскаром» и глобальной благодарностью.

То, что в феврале- марте 2022 начали одиночки, рискнувшие идти против воли путина и русской пропаганды - сегодня превратилось в документ всемирного значения.

От Мариуполя РФ не отмоется никогда. Россия и раньше совершала подобные преступления. Это - ее стиль, её смак, её скрепы.
Но никогда еще «русский садизм » не был так скрупулёзно зафиксирован, как в войне с Украиной.
Россия в XXI век бездумно притащила свои ухватки. Она не учла того, что сегодня всё, «как на ладони», что все регистрируется и рассматривается в лупу интернета.
Теперь бессильны вопли пропаганды и лепет пескова.
Всему миру россия будет навеки впечатана, как неизлечимая, неисправимая страна-убийца.
И это -правда.
Невзоров
@nevzorovtv

Похоже, что зима - всё